пентакорд

(від гр. pente — поять і акорд) — акорд, що утворюють звуки ангіметонної пентатоніки (напр., H — d — e — fis — a).

Значення в інших словниках

1. пентакорд — -у, ч., муз. Акорд, що його утворюють звуки ангіметонової пентатоніки.  Великий тлумачний словник сучасної мови