пентакорд

пентако́рд

-у, ч., муз.

Акорд, що його утворюють звуки ангіметонової пентатоніки.

Значення в інших словниках

1. пентакорд — (від гр. pente — поять і акорд) — акорд, що утворюють звуки ангіметонної пентатоніки (напр., H — d — e — fis — a).  Словник-довідник музичних термінів