пентакорд

пентако́рд

-у, ч., муз.

Акорд, що його утворюють звуки ангіметонової пентатоніки.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пентакорд — (від гр. pente — поять і акорд) — акорд, що утворюють звуки ангіметонної пентатоніки (напр., H — d — e — fis — a). Словник-довідник музичних термінів