пюпітр —
пюпі́тр іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
пюпітр —
-а, ч. Підставка для нот або книг у вигляді похилої рамки або дошки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пюпітр —
Стоячок, див. штатив
Словник чужослів Павло Штепа
пюпітр —
ПЮПІ́ТР, а, ч. Підставка для нот або книжок, паперів у вигляді похилої рамки або дошки. Близько стола висіла на стіні запилена скрипка і смичок над пюпітром з розгорнутими нотами (Леся Українка); З протилежного боку ..
Словник української мови у 20 томах
пюпітр —
пюпі́тр (франц. pupitre) пересувна підставка з похилою дошкою для нот або книг.
Словник іншомовних слів Мельничука