пюпітр

ПЮПІ́ТР, а, ч.

Підставка для нот або книжок, паперів у вигляді похилої рамки або дошки.

Близько стола висіла на стіні запилена скрипка і смичок над пюпітром з розгорнутими нотами (Леся Українка);

З протилежного боку .. стояв у самім куті, в тіні, високий пюпітр прокурора (І. Франко);

На пюпітрі лежав скручений, мов древня грамота чи універсал, переписаний рукою Коськина пролог (Б. Антоненко-Давидович);

Уже мигочуть жовто над пюпітром Товсті свічки, розгойдувані вітром, І аж під стелю, до лунких склепінь, Зметнулась гостра диригентська тінь (М. Бажан).

Значення в інших словниках

1. пюпітр — пюпі́тр іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. пюпітр — -а, ч. Підставка для нот або книг у вигляді похилої рамки або дошки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пюпітр — Стоячок, див. штатив  Словник чужослів Павло Штепа
4. пюпітр — (фр. pupitre — дерев’яні підмостки) — див. пульт.  Словник-довідник музичних термінів
5. пюпітр — пюпі́тр (франц. pupitre) пересувна підставка з похилою дошкою для нот або книг.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. пюпітр — Пюпі́тр, -тра; -пі́три, -трів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)