1. Словник української мови у 20 томах

пюпітр

ПЮПІ́ТР, а, ч.

Підставка для нот або книжок, паперів у вигляді похилої рамки або дошки.

Близько стола висіла на стіні запилена скрипка і смичок над пюпітром з розгорнутими нотами (Леся Українка);

З протилежного боку .. стояв у самім куті, в тіні, високий пюпітр прокурора (І. Франко);

На пюпітрі лежав скручений, мов древня грамота чи універсал, переписаний рукою Коськина пролог (Б. Антоненко-Давидович);

Уже мигочуть жовто над пюпітром Товсті свічки, розгойдувані вітром, І аж під стелю, до лунких склепінь, Зметнулась гостра диригентська тінь (М. Бажан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пюпітр — пюпі́тр іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. пюпітр — -а, ч. Підставка для нот або книг у вигляді похилої рамки або дошки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пюпітр — Стоячок, див. штатив Словник чужослів Павло Штепа
  4. пюпітр — (фр. pupitre — дерев’яні підмостки) — див. пульт. Словник-довідник музичних термінів
  5. пюпітр — пюпі́тр (франц. pupitre) пересувна підставка з похилою дошкою для нот або книг. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. пюпітр — Пюпі́тр, -тра; -пі́три, -трів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)