пшінце
ПШІНЦЕ́, ПШОНЦЕ́, я́, с.
Пестл. до пшоно́.
Я одсунула своїм ключем засов, набрала солі в горщику на полиці; згадала, що в мене й пшінця вже мало на кашу, та й пшінця набрала, та за тим клопотом і забула оддати (І. Нечуй-Левицький);
Молодиці було стоять, слухають, а інша собі плесне, дивлячись на мене: – Мати Божа! Яке мале, а вже нужду знає... і винесе шматок хліба або пшінця жменю (Д. Мордовець);
– А пшінце розкипіло та й добреньке. Коли б ще дав Бог курятинку, .. то вже б справжнісінький чумацький був кулешик (Григорій Тютюнник);
На чуже пшонце окропцю не приставляй! (прислів'я);
Юшку варити не важко. Трохи пшонця, трохи лаврового листу, трохи перцю та ось цю рибу – юшка готова (Ю. Збанацький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me