сона

= со на

= хайді

= лаба

китайський духовий язичковий інструмент з конічним стволом, 8 ігровими отворами та конічним розтрубом. Різновиди С. — велика (дасона) і мала (сяосона) застосовуються у ритуальних весільних та похоронних обрядах, а також в народних ансамблях і оркестрах як сольний та супроводжуючий інструмент.

Значення в інших словниках

1. сона — -и, ж. Китайський духовий язичковий музичний інструмент з конічним стволом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. сона — сона́ китайський духовий інструмент, один з попередників гобоя.  Словник іншомовних слів Мельничука
3. Сона — Р. у Франції, найдовша (права) притока Рони; довж. 482 км; гол. притока Ду; становить частину водного шляху Райн-Рона; у гирлі — м. Ліон.  Універсальний словник-енциклопедія