імпеданс
(від лат. impedio — перешкоджати) — 1. В акустиці — комплексний опір в акустичних системах, сума активного і реактивного опорів. 2. В вокальній педагогіці — головний критерій ефективності співацької техніки. Найкращі фонаційні умови утворюються тоді, коли в надскладковому відділі голосового апарату утворюється значний опір повітрю, яке проходить під час відкриття голосової щілини. Загальний опір, який утворюється при цьому ротоглотковим каналом і стовпом повітря, що коливається в ньому, визначає величину І. на рівні голосових складок — від сильного до слабкого. Водночас І. є захисним механізмом голосових складок під час фонації. Вокальна техніка з сильним І. забезпечує найкращі умови для співу, невтомлюваність та витривалість голосового апарату, тоді як вокальна техніка з слабким І. дозволяє співати 'не досить високо, не сильно, не довго і не часто'(Р.Юссон). Першим типом І. користуються народні виконавці, співаки оперно — концертного плану, другим — естрадні співаки, які не здатні співати без підсилювальної апаратури. Деякі естрадні виконавці (А.Пугачова, М.Боярський та ін.), підсвідомо прагнучи збільшити рівень І., використовують вокальну техніку з назалізацією, проте це негативно відбивається на естетичній якості звуку. Фонетичні особливості української мови забезпечують певне підсилення І. у естрадних співаків (Т.Повалій, П.Зібров, В.Зінкевич, О.Пономарьов). І. є величиною, яка змінюється і не піддається точному вимірюванню, тому його можна визначити за непрямими ознаками — положенням гортані, ступенем розкриття рота, укладом язика тощо — і, головне, за кінцевим результатом — якістю співацького звуку. Добір оптимального І. — центральна проблема вокального навчання і виконавства.
Словник-довідник музичних термінів