Дора

гр.*; можливо, від doron — дар, дарунок; могло виникнути як скороч. варіант імен Дорофея, Федора і под.

Доронька, Дорочка, Дорка, Дорця, Доруня, Доруненька, Дорунька, Доруся, Дорусенька, Доруська, Доря.

Значення в інших словниках

1. Дора — До́ра іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. дора — І розм. дара Те саме, що антидор  Словник церковно-обрядової термінології
3. дора — -и, ж. Плоскодонний човен із широкою кормою, поширений на російській Півночі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дора — Дора, -ри ж. = паска. Шух. І. 106, 251.  Словник української мови Грінченка