Панько

див. Пангелеймон.

Значення в інших словниках

1. Панько — Панько́ іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. панько — Не втне Панько тіста, бо ячмінне. Іронічно, коли хто береться до роботи якої не знає, і не годен зробити. Штурк Панька в око, а він каже, що глибоко. Коли хто говорить не до речі.  Приповідки або українсько-народня філософія
3. Панько — за царя́ Горо́ха (Панька́, Тимка́, Хме́ля). Дуже давно, у дуже давні часи. — За царя Гороха, значить? — чухаючись, одказав Сидір (Панас Мирний); Хтось, колись, очевидно, ще за царя Гороха, вирішив, що підручник неодмінно має бути нудним (З газети)...  Фразеологічний словник української мови
4. Панько — Панько́, -ка́, -ко́ві, -ку́! (ім’я)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)