абажур
АБАЖУ́Р, а, ч.
Частина світильника, звичайно у вигляді ковпака, признач. для зосередження і відбиття світла та захисту очей від його впливу.
Моя лампа під широким картоновим абажуром ділить хату на два поверхи – вгорі темний, похмурий, важкий; під ним – залитий світлом (М. Коцюбинський);
На столику стояла свічка під абажуром (Леся Українка);
Вкрита абажуром настільна лампа освітлювала тільки куток кімнати (С. Журахович).
Словник української мови (СУМ-20)