абат
АБА́Т, а, ч.
1. Глава католицького чоловічого монастиря.
Абати належать до прелатів церкви, займають в ієрархії місце безпосередньо після єпископа і мають право голосу на соборах (з наук. літ.);
Монахи підлягали суворому статуту: вони повинні були беззаперечно коритися своїм начальникам – абатам (з навч. літ.).
2. У Франції – католицький священик.
У Франції уже з XVI століття абатами називалися усі молоді люди духовного звання (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)