абат
АБА́Т, а, ч.
1. Глава католицького чоловічого монастиря; ігумен.
Монахи підлягали суворому уставу: вони повинні були беззаперечно коритись своїм начальникам — абатам (Іст. середніх віків, 1955, 11).
2. У Франції — католицький священик.
Словник української мови (СУМ-11)