аберація
АБЕРА́ЦІЯ, ї, ж.
1. спец. Нечіткість або викривленість зображення, що дають оптичні прилади.
Аберація оптичних систем – це спотворення зображення, викликане недосконалістю оптичних систем: зображення не цілком чітке, неточно відповідає об'єкту або забарвлене (з наук. літ.);
У високоякісного об'єктива аберація повинна бути дуже незначною, щоб отримати зображення, максимально наближене до ідеального (із журн.).
2. астр. Позірне відхилення світил від їх справжнього положення на небозводі, викликане рухом Землі по орбіті (річна аберація) або її обертанням навколо осі (добова аберація).
Річною аберацією зірок називається спостережуване зміщення зірок від їх реальних положень на небесній сфері, яке викликане рухом Землі по орбіті навколо Сонця (з наук. літ.).
3. астр. Зміна напряму світлового променя, зумовлена скінченністю швидкості світла та рухом спостерігача відносно джерела світла.
Аберація світла полягає в тому, що ми, спостерігаючи зірку, бачимо останню не в тому місці, де вона знаходиться, внаслідок руху Землі навколо Сонця і часу, необхідного для поширення світла (з наук.-попул. літ.);
Якби Земля була нерухома або якби світло поширювалося миттєво, то світлової аберації не було б (із журн.).
4. перен., книжн. Відхилення від норми, помилка.
Лишаючи на боці .. літературні аберації, треба сказати, що ніколи ще література не була в такім живім та тіснім зв'язку з суспільним розвоєм.., як у нашім віці (І. Франко);
Через своєрідну аберацію внутрішнього зору лікпомові уявлялось, що він чимраз вище підноситься над людьми (В. Підмогильний).
Словник української мови (СУМ-20)