абичий
АБИ́ЧИЙ, я, є, займ. неознач.
Байдуже чий, який належить будь-кому.
– Отак чини, як я чиню: Люби дочку абичию – Хоч попову, хоч дякову, Хоч хорошу мужикову (Т. Шевченко).
Словник української мови (СУМ-20)АБИ́ЧИЙ, я, є, займ. неознач.
Байдуже чий, який належить будь-кому.
– Отак чини, як я чиню: Люби дочку абичию – Хоч попову, хоч дякову, Хоч хорошу мужикову (Т. Шевченко).
Словник української мови (СУМ-20)