абичий
АБИ́ЧИЙ, я, є, займ. неознач. Байдужо чий, який належить будь-кому.
— Отак чини, як я чиню: Люби дочку абичию — Хоч попову, хоч дякову, Хоч хорошу мужикову (Шевч., І, 1951, 126).
Словник української мови (СУМ-11)АБИ́ЧИЙ, я, є, займ. неознач. Байдужо чий, який належить будь-кому.
— Отак чини, як я чиню: Люби дочку абичию — Хоч попову, хоч дякову, Хоч хорошу мужикову (Шевч., І, 1951, 126).
Словник української мови (СУМ-11)