аболіція
АБОЛІ́ЦІЯ, ї, ж., юр.
1. Скасування закону, рішення, угоди.
У рієлтерській практиці аболіцією називають скасування раніше зафіксованої домовленості про угоду (з наук. літ.).
2. Ліквідація посади.
3. Припинення розслідування кримінальної справи на стадії, коли вина юридично ще не доведена.
У сучасних демократіях право аболіції належить главі держави або парламенту (з наук.-попул. літ.);
Якщо помилування є пом'якшенням або скасуванням уже винесеного судом вироку, то аболіція передбачає припинення кримінальної справи, коли вина ще юридично не доведена (із журн.).
4. Відновлення честі та достоїнства – публічне офіційне спростування наклепу.
Словник української мови (СУМ-20)