аболіція
АБОЛІ́ЦІЯ, ї, ж., юр.
1. Скасування закону, рішення, угоди.
У рієлтерській практиці аболіцією називають скасування раніше зафіксованої домовленості про угоду (з наук. літ.).
2. Ліквідація посади.
3. Припинення розслідування кримінальної справи на стадії, коли вина юридично ще не доведена.
У сучасних демократіях право аболіції належить главі держави або парламенту (з наук.-попул. літ.);
Якщо помилування є пом'якшенням або скасуванням уже винесеного судом вироку, то аболіція передбачає припинення кримінальної справи, коли вина ще юридично не доведена (із журн.).
4. Відновлення честі та достоїнства – публічне офіційне спростування наклепу.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- аболіція — аболі́ція іменник жіночого роду скасування рідко Орфографічний словник української мови
- аболіція — Уневага Словник чужослів Павло Штепа
- аболіція — -ї, ж. 1》 Скасування закону, рішення, посади. 2》 Припинення кримінальної справи на стадії, коли винність обвинувачуваного юридично ще не доведена. 3》 Відновлення честі – офіційне спростування наклепу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- аболіція — (англ. аbolition) 1. cкасування закону або рішення. 2. ліквідація посади або відмова від неї. 3. закриття кримінальної справи до винесення вироку. 4. відстоювання честі – офіційне спростування наклепу. Економічний словник
- аболіція — аболі́ція (лат. abolitio – знищення, скасування) 1. Скасування закону, рішення, посади. 2. Припинення кримінальної справи на стадії, коли винність обвинувачуваного юридично ще не доведена. Право А. належить до компетенції глави держави. 3. Відновлення честі – офіційне спростування наклепу. Словник іншомовних слів Мельничука
- аболіція — рос. аболиция (латин. abolitio -знищення, скасування) — 1. Скасування закону або рішення. 2. Ліквідація посади або відмова від неї. 3. Припинення кримінальної справи (abolitio criminis) до винесення вироку. Eкономічна енциклопедія