абордаж
АБОРДА́Ж, у, ч., заст.
Старовинний спосіб морського бою – зближення з ворожим кораблем і зчеплення з ним для рукопашного бою.
Кинулися козаки на абордаж і за годину відмикали кайдани у невільників і пускали галери на дно (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)