абрис
А́БРИС, у, ч., книжн.
1. Обриси, контур.
Туман розтанув, речі набрали звичних абрисів (Василь Шевчук);
Вона була якась потойбічна своєю витонченістю, що позначалася в абрисі обличчя, рухах, ніжному нервовому голосі (із журн.);
// Контурний малюнок.
Особливого значення набуває діагональне розташування павичів, яке поряд з абрисами їхніх фігур, що здебільшого повторюють абрис посудини, дозволили досягти максимальної композиційної єдності та гармонійного поєднання всіх елементів панно (з наук. літ.);
Абрис профілю людини.
2. перен. Загальна характеристика явищ, осіб, огляд подій і т. ін.
Загальнолюдську ідентичність ми виділяємо, маючи на увазі утворення загальнолюдських координаційних ідеологій та структур, але її абриси ще дуже нечіткі (з наук. літ.);
Абрис міжнародних подій.
Словник української мови (СУМ-20)