абстрагувати
АБСТРАГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що.
Уявно (в думках) відривати, відокремлювати несуттєві сторони, властивості або зв'язки об'єктів, предметів, явищ з метою виділення суттєвих і закономірних ознак.
Для послідовної і методологічно коректної специфікації мовних процесів треба абстрагувати з інформаційних процесів ті їх характеристики, які приводять до значення та змісту (з наук. літ.);
Порівняння допомагає абстрагувати в пізнаваних об'єктах їхні істотні риси від неістотних їхніх ознак (з наук.-попул. літ.);
// Відокремлювати, відривати щось від кого-, чого-небудь.
Вслухався [Саїд] в доповідь і думкою поправляв помилки секретаря або, вловивши його вдалу тезу, сам собі її розвивав, абстрагуючи від доповідача (Іван Ле);
Говорячи про поняття “образ”, ми певною мірою абстрагуємо його від конкретної тканини художнього твору, позначаємо ним самий тип показу художником дійсності, який насправді значно складніший (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)