абстрагувати

АБСТРАГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що.

Уявно (в думках) відривати, відокремлювати несуттєві сторони, властивості або зв'язки об'єктів, предметів, явищ з метою виділення суттєвих і закономірних ознак.

Для послідовної і методологічно коректної специфікації мовних процесів треба абстрагувати з інформаційних процесів ті їх характеристики, які приводять до значення та змісту (з наук. літ.);

Порівняння допомагає абстрагувати в пізнаваних об'єктах їхні істотні риси від неістотних їхніх ознак (з наук.-попул. літ.);

// Відокремлювати, відривати щось від кого-, чого-небудь.

Вслухався [Саїд] в доповідь і думкою поправляв помилки секретаря або, вловивши його вдалу тезу, сам собі її розвивав, абстрагуючи від доповідача (Іван Ле);

Говорячи про поняття “образ”, ми певною мірою абстрагуємо його від конкретної тканини художнього твору, позначаємо ним самий тип показу художником дійсності, який насправді значно складніший (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. абстрагувати — абстрагува́ти (від лат. abstraho – відтягую, відриваю) мислено виділяти з усіх ознак, властивостей, зв’язків конкретного предмета основні, найзагальніші. Див. абстракція. Словник іншомовних слів Мельничука
  2. абстрагувати — рос. абстрагировать (від латин. abstraho — відтягую, відриваю) — думкою виділяти з усіх ознак, властивостей, зв'язків конкретного предмета основні, найзагальніші. Eкономічна енциклопедія
  3. абстрагувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. Уявно (в думках) відривати, відокремлювати одні (окремі) аспекти явищ чи властивості предметів від інших. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. абстрагувати — Абстрагува́ти, -гу́ю, -гу́єш (лат. abstrahere) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. абстрагувати — АБСТРАГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Уявно (в думках) відривати, відокремлювати одні (окремі) сторони або відношення явищ чи властивості предметів від інших. Словник української мови в 11 томах
  6. абстрагувати — абстрагува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови