абстрагувати

АБСТРАГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Уявно (в думках) відривати, відокремлювати одні (окремі) сторони або відношення явищ чи властивості предметів від інших.

Порівняння допомагає абстрагувати в пізнаваних об’єктах їх істотні риси від неістотних їх ознак (Рад. психол. наука.., 1958, 155);

Вслухався [Саїд] в доповідь і думкою поправляв помилки секретаря або, вловивши його вдалу тезу, сам собі її розвивав, абстрагуючи від доповідача (Ле, Міжгір’я, 1953, 403).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. абстрагувати — абстрагува́ти (від лат. abstraho – відтягую, відриваю) мислено виділяти з усіх ознак, властивостей, зв’язків конкретного предмета основні, найзагальніші. Див. абстракція. Словник іншомовних слів Мельничука
  2. абстрагувати — рос. абстрагировать (від латин. abstraho — відтягую, відриваю) — думкою виділяти з усіх ознак, властивостей, зв'язків конкретного предмета основні, найзагальніші. Eкономічна енциклопедія
  3. абстрагувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. Уявно (в думках) відривати, відокремлювати одні (окремі) аспекти явищ чи властивості предметів від інших. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. абстрагувати — Абстрагува́ти, -гу́ю, -гу́єш (лат. abstrahere) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. абстрагувати — АБСТРАГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що. Уявно (в думках) відривати, відокремлювати несуттєві сторони, властивості або зв'язки об'єктів, предметів, явищ з метою виділення суттєвих і закономірних ознак. Словник української мови у 20 томах
  6. абстрагувати — абстрагува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови