аванс
АВА́НС, у, ч.
1. Грошова сума або інші матеріальні цінності, що видаються наперед у рахунок заробітку, належних платежів за товари, роботи, послуги і т. ін.
[Пузир:] А мені дасте сто тисяч авансу, то я вам на весь завод постачу буряку (І. Карпенко-Карий);
Андрій Григорович узяв у газеті “Рідний Запічок” аванс, набрав замовлень з видавництва “Рідний Куточок”, записався членом у новий клуб “Рідна Стріха” і виїхав (В. Винниченко);
Я, звісно, одразу погодився й навіть запропонував зброяреві аванс. – Моє правило – ніколи не брати гроші наперед. Виконаю роботу, тоді й розрахуємось (Б. Антоненко-Давидович);
Довершити ж величезну свою роботу Художникові так і не судилось: чи відповідну натуру нелегко було знайти того тяжкого року, чи стали йому на заваді інші причини, нам не відомі, можливо, навіть оті щедрі аванси, які йому видавались і готівкою, й картками на продукти, щоб, звичайно ж, потім перейти на поживу зеленому змію (О. Гончар).
2. перен. Довіра, похвала, підтримка і т. ін., які хтось отримав наперед і які потребують виправдання або підтвердження у майбутньому.
Якщо лідер не виправдовує людських сподівань та авансів, якщо своїми діями або бездіяльністю погіршує їхню особисту ситуацію, то у декого виникає проблема вибору з класичним питанням: “Що робити?” (з газ.);
Обрання цього політика головою партії – дуже великий аванс (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)