авантюристичний
АВАНТЮРИСТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до авантюри́ст 1.
Круп'як нічого не промовив, але так насмішкувато і злісно блиснув очима, що Крамовий зрозумів: його похвала не приспала допитливого авантюристичного розуму (М. Стельмах);
А Полоса – хитрий, авантюристичний, хвастовитий, самовпевнений (Ю. Мушкетик);
Усіх князів перевищує своєю славою князь Дмитро Вишневецький, по-народному Байда, що справді був видатною людиною, хоч і з великим авантюристичним нахилом (з наук. літ.).
2. Стос. до авантюриста (у 1 знач.), авантюризму.
Це була авантюристична у своїй основі політика “підхльостування”, яка застосовувалась і в промисловості (з наук.-попул. літ.);
Справа, за яку вони взялися, із самого початку була авантюристичною (із журн.);
Якщо вести мову серйозно про їхню програму, то говорити немає про що. Вона утопічна й авантюристична одночасно (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)