автокефалія

АВТОКЕФА́ЛІЯ, ї, ж.

Самостійність помісної православної церкви стосовно до зарубіжної.

Автокефалія – принцип улаштування православних церков, який означає незалежність помісної національної церкви, яка має власного главу – єпископа в сані патріарха, або архієпископа, або митрополита (з наук.-попул. літ.);

Отримавши владу, П. П. Скоропадський спрямував свої зусилля на створення незалежної української держави з усіма необхідними атрибутами: був прийнятий закон про українське громадянство, утверджений державний герб, уведена власна грошова система, проголошена автокефалія української церкви, організована Українська академія наук та ін. (з наук.-попул. літ.);

Після проголошення у 1448 р. автокефалії Митрополит усієї Русі став вибиратися без участі Константинопольського патріарха (із журн.).

Значення в інших словниках

1. автокефалія — автокефа́лія іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. автокефалія — Ї, ор. -єю. У православ’ї – церква, не залежна від інших церков у розв’язанні організаційних і культових питань. Пох. автокефальний: автокефальна церква.  Літературне слововживання
3. автокефалія — Незалежність  Словник чужослів Павло Штепа
4. автокефалія — -ї і автокефальність, -ності, ж. Повне самоврядування церкви, її незалежність від інших єдиновірних церков.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. автокефалія — Система організації Православної Церкви, що полягає у цілковитій автономії намісних Церков; теп. на світі існує 15 автокефальних Православних Церков на чолі з патріархами чи митрополитами.  Універсальний словник-енциклопедія