автокефалія

Система організації Православної Церкви, що полягає у цілковитій автономії намісних Церков; теп. на світі існує 15 автокефальних Православних Церков на чолі з патріархами чи митрополитами. Українська Автокефальна Православна Церква створена 1920, ліквідована більшовиками 1930, відновлена під час нім. окупації 1941-44, потім діяла в еміграції. В Україні відновлена 1990 на чолі з митрополитом Мстиславом (С. Скрипником).

Значення в інших словниках

1. автокефалія — автокефа́лія іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. автокефалія — Ї, ор. -єю. У православ’ї – церква, не залежна від інших церков у розв’язанні організаційних і культових питань. Пох. автокефальний: автокефальна церква.  Літературне слововживання
3. автокефалія — Незалежність  Словник чужослів Павло Штепа
4. автокефалія — -ї і автокефальність, -ності, ж. Повне самоврядування церкви, її незалежність від інших єдиновірних церков.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. автокефалія — АВТОКЕФА́ЛІЯ, ї, ж. Самостійність помісної православної церкви стосовно до зарубіжної. Автокефалія – принцип улаштування православних церков, який означає незалежність помісної національної церкви, яка має власного главу – єпископа в сані патріарха...  Словник української мови у 20 томах