авторучка
АВТОРУ́ЧКА, и, ж.
Ручка з автоматичним подаванням чорнила до пера.
Вийнявши трофейну авторучку, сів писати записку (В. Кучер);
Поклав перед собою нарізаний папір, праворуч – авторучку (В. Дрозд);
Перед Супруном лежав аркуш паперу, побілілими пальцями він стискав авторучку і чекав, що йому продиктують (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)