автура

АВТУ́РА, и, ж.

Збірн. до а́втор.

Слід залучати автуру до радіопередач із числа радіослухачів (з газ.);

Серед автури видавництва багато молодих письменників (з газ.).

Значення в інших словниках

1. автура — авту́ра іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. автура — -и, ж. Збірн. до автор.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. автура — АВТУ́РА, и, ж. Збірн. до а́втор. До участі в передачах місцевого радіо залучається широка автура з числа трудящих міст і сіл (Рад. Укр., 7.V 1957, 1); Серед автури видавництва багато молодих письменників (Літ. газ., 8.ІV 1958, 4).  Словник української мови в 11 томах