азимут
А́ЗИМУТ, а, ч.
1. астр., геод. Кут між площиною меридіана точки спостереження й вертикальною площиною, що проходить через цю точку та спостережуваний об'єкт.
Азимут відраховується від півночі (в геодезії) або від півдня (в астрономії) за часовою стрілкою від 0 до 360 градусів (з наук. літ.);
При визначенні магнітного азимута замість площини географічного меридіана беруть площину магнітного меридіана (з наук. літ.).
2. військ. Кут, який утворюється заданим напрямом руху й напрямом на північ;
// Напрям руху навпростець по земній поверхні, визначений за допомогою карти й компаса.
Командири бригад вели свої колони по азимутах (Іван Ле і О. Левада);
Козаков залишав по дорозі “маяки”, а сам дерся все вище й вище з компасом у руці по заданому азимуту (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)