аксіома
АКСІО́МА, и, ж.
1. Вихідне положення в науці, яке приймають без доведення і яке є підставою для доведення інших положень.
Коли б се сказав ученик, котрий перший раз довідався, що два рази два – чотири і в великій радості прикладає сю аксіому всюди, де треба і де не треба, ми б не дивувались (І. Франко);
Частій вважав, що перша аксіома геометрії “пряма лінія – найкоротша відстань між двома точками” – придатна для всякого випадку в житті (Ю. Шовкопляс);
Карбував кожне слово, як робив це на уроках, коли проголошував важливе правило чи аксіому (Є. Доломан).
2. перен. Незаперечна істина, цілком очевидне твердження.
Вплив природи краю на зародження і розвиток у ньому історичного життя віддавна вже вважається за аксіому історичної науки (з наук. літ.);
Економіка повинна мати пріоритет над політикою. Це аксіома (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)