алеаторика
АЛЕАТО́РИКА, и, ж.
Напрям у сучасному музичному мистецтві, що проголошує спосіб написання та виконання музики, який ґрунтується на випадковому поєднанні звуків.
Алеаторику як метод музичної композиції, коли елементи випадковості відіграють роль формоутворювальних чинників, використовували П. Булез, Дж. Кейдж, А. Шнітке та ін. (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)