алеаторика
АЛЕАТО́РИКА, и, ж.
Напрям у сучасному музичному мистецтві, що проголошує спосіб написання та виконання музики, який ґрунтується на випадковому поєднанні звуків.
Алеаторику як метод музичної композиції, коли елементи випадковості відіграють роль формоутворювальних чинників, використовували П. Булез, Дж. Кейдж, А. Шнітке та ін. (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- алеаторика — алеато́рика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- алеаторика — (від лат. alea — випадковість, гральна кість) — напрямок сучасної музики, який проголошує випадковість першоджерелом творчості та виконавства. Словник-довідник музичних термінів
- алеаторика — -и, ж., муз. Течія сучасної музики, що проголошує випадковість головним началом творчості і виконавства. Великий тлумачний словник сучасної мови
- алеаторика — алеато́рика (від лат. aleatorius – гральний) формалістичний напрям у сучасній музиці, який проголошує головним у творчості й виконавстві принцип випадковості, коли музична композиція будується на основі розбризкування чорнила на нотному папері... Словник іншомовних слів Мельничука
- алеаторика — Метод музичної композиції, який ґрунтується на використанні випадкових дій композитора під час побудови композиції або виконавця під час виконання музичного твору; започаткована в 1-й пол. ХХ ст. Універсальний словник-енциклопедія