алеаторика
(від лат. alea — випадковість, гральна кість) — напрямок сучасної музики, який проголошує випадковість першоджерелом творчості та виконавства. Випадковість вноситься різними засобами — жеребом, шаховими ходами, цифровими комбінаціями, тасуванням нотних аркушів, киданням гральних костей, розбризкуванням кольорових чорнил на нотному аркуші. 'Абсолютна', 'тотальна' А., у якій роль композитора, котрий дає твору назву та своє ім’я, обмежена організацією звукового номера і призводить до розпаду традиційної музичної форми, непідвладного свідомому контролю звукового хаосу. Засновниками А. були П.Булез та К.Штокгаузен, а І.Стравінський вважав композиторів — алеаториків 'ходячими ворогами мистецтва'.
Джерело:
Словник-довідник музичних термінів
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- алеаторика — алеато́рика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- алеаторика — -и, ж., муз. Течія сучасної музики, що проголошує випадковість головним началом творчості і виконавства. Великий тлумачний словник сучасної мови
- алеаторика — АЛЕАТО́РИКА, и, ж. Напрям у сучасному музичному мистецтві, що проголошує спосіб написання та виконання музики, який ґрунтується на випадковому поєднанні звуків. Словник української мови у 20 томах
- алеаторика — алеато́рика (від лат. aleatorius – гральний) формалістичний напрям у сучасній музиці, який проголошує головним у творчості й виконавстві принцип випадковості, коли музична композиція будується на основі розбризкування чорнила на нотному папері... Словник іншомовних слів Мельничука
- алеаторика — Метод музичної композиції, який ґрунтується на використанні випадкових дій композитора під час побудови композиції або виконавця під час виконання музичного твору; започаткована в 1-й пол. ХХ ст. Універсальний словник-енциклопедія