1. Універсальний словник-енциклопедія

алеаторика

Метод музичної композиції, який ґрунтується на використанні випадкових дій композитора під час побудови композиції або виконавця під час виконання музичного твору; започаткована в 1-й пол. ХХ ст.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. алеаторика — алеато́рика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. алеаторика — (від лат. alea — випадковість, гральна кість) — напрямок сучасної музики, який проголошує випадковість першоджерелом творчості та виконавства. Словник-довідник музичних термінів
  3. алеаторика — -и, ж., муз. Течія сучасної музики, що проголошує випадковість головним началом творчості і виконавства. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. алеаторика — АЛЕАТО́РИКА, и, ж. Напрям у сучасному музичному мистецтві, що проголошує спосіб написання та виконання музики, який ґрунтується на випадковому поєднанні звуків. Словник української мови у 20 томах
  5. алеаторика — алеато́рика (від лат. aleatorius – гральний) формалістичний напрям у сучасній музиці, який проголошує головним у творчості й виконавстві принцип випадковості, коли музична композиція будується на основі розбризкування чорнила на нотному папері... Словник іншомовних слів Мельничука