алея
АЛЕ́Я, ї, ж.
Дорога (в садку, парку), обсаджена з обох боків деревами, кущами.
Панський будинок з білого каменю стоїть, немов палац над усім селом, на узгір'ячку, округи його квітники рябі, алеї темні (Марко Вовчок);
Липовою алеєю йде звільна якась темна жіноча постать (І. Франко);
За будинком культури починалися широкі алеї молодого парку (В. Козаченко).
Словник української мови (СУМ-20)