алея
АЛЕ́Я, ї, ж. Дорога (в садку, парку), обсаджена з обох боків деревами, кущами.
Панський будинок з білого каменю стоїть, немов палац над усім селом, на узгір’ячку, округи його квітники рябі, алеї темні (Вовчок, І, 1955, 351);
Липовою алеєю йде звільна якась темна жіноча постать (Фр., VII, 1951, 121);
За будинком культури починалися широкі алеї молодого парку (Коз., Вісімсот.., 1953, 51).
Словник української мови (СУМ-11)