алонім
АЛО́НІМ, а, ч., лінгв., літ.
Чиєсь справжнє ім'я, використовуване іншою особою як псевдонім.
Однією з поширених форм літературної містифікації є алонім, тобто використання не вигаданого імені, а імені існуючої особи (з наук. літ.);
Алоніми часто використовували автори пізньої Античності й Середньовіччя для того, щоб іменем більш раннього і більш відомого автора додати своєму творові більше авторитету (з навч. літ.);
Під одним із фельєтонів І. Ільфа і Є. Петрова стояв алонім Коперник (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)