алонім
АЛО́НІМ, а, ч., лінгв., літ.
Чиєсь справжнє ім'я, використовуване іншою особою як псевдонім.
Однією з поширених форм літературної містифікації є алонім, тобто використання не вигаданого імені, а імені існуючої особи (з наук. літ.);
Алоніми часто використовували автори пізньої Античності й Середньовіччя для того, щоб іменем більш раннього і більш відомого автора додати своєму творові більше авторитету (з навч. літ.);
Під одним із фельєтонів І. Ільфа і Є. Петрова стояв алонім Коперник (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- алонім — алоні́м іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- алонім — -а, ч. Різновид власної назви того самого об'єкта. Великий тлумачний словник сучасної мови
- алонім — • алонім (від грец. 'άλλος — інший і όνυμα — ім'я) - різновид псевдоніма; підписане під літ. твором ім'я не автора, а іншої реальної особи. Напр., П. Куліш підписав деякі свої твори прізвищем відомого петербурзького журналіста М. Макарова. Див. також Містифікація літературна. Українська літературна енциклопедія
- алонім — ало́нім (від ало... і грец. όνυμα – ім’я) друге ім’я особи, назва географічного об’єкта тощо (напр., Георгій – Юрій, Константинополь – Стамбул). Словник іншомовних слів Мельничука