алькир
АЛЬКИ́Р, а, ч., діал.
Альков.
Милян жив по-панськи. В нього були дві світлиці, й алькир, і кухня (О. Маковей);
Хазяїн попросив його в алькир, добув із-за образа вчетверо зложений лист паперу і сказав: – Читайте, що наш гетьман пише (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)