Орфографічний словник української мови

алькир

альки́р

іменник чоловічого роду, істота

діал.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. алькир — Альки́р, алкир: — бічна невеличка кімната; звичайно служила опочивальнею і кімнатою для дітей [44-2] — комірка [46-1;46-2,XIX] В Оріхівці коршма дерев'яна, в Чернишівпі теж, в Іванівці дерев'яна заїзна, в Турівпі теж; в Терноруді «австерія» мурована...  Словник з творів Івана Франка
  2. алькир — -а, ч., діал. Альков.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. алькир — АЛЬКИ́Р, а, ч., діал. Альков. Милян жив по-панськи. В нього були дві світлиці, й алькир, і кухня (О. Маковей); Хазяїн попросив його в алькир, добув із-за образа вчетверо зложений лист паперу і сказав: – Читайте, що наш гетьман пише (Б. Лепкий).  Словник української мови у 20 томах
  4. алькир — Альки́р = ваньки́р, -ра  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. алькир — АЛЬКИ́Р, а, ч., діал. Альков. Милян жив по-панськи. В нього були дві світлиці й алькир і кухня (Мак., Вибр., 1954, 211).  Словник української мови в 11 томах
  6. алькир — (нім. < фр.) Невелика кімната, яка відгороджується від світлиці перегородкою і слугує за спальню або дитячу (порівн. ванькир).  Архітектура і монументальне мистецтво