амур
АМУ́Р, а, ч.
1. (з великої літери). У грецькій і римській міфології – бог кохання, якого зображали крилатим хлопчиком з луком і стрілами.
На другім боці канапи червоніло повне, кругле лице о. Хведора, неначе лице товстого свіжого Амура, що вишивають гарусом на подушках (І. Нечуй-Левицький).
2. Статуя або зображення бога кохання Амура.
Важка чаша.., цяцькована білими .. амурами, завжди привертала увагу гостей (О. Донченко).
3. тільки мн., розм. Любовні справи, пригоди.
Всі інші Маріїні амури не могли навіть іти у порівнянні з образом старого Абаніна (М. Слабошпицький).
Словник української мови (СУМ-20)