анафема
АНА́ФЕМА, заст. АНА́ХТЕМА, и, ж.
1. Відлучення від церкви, прокляття.
Сьогодня [сьогодні] в церкві анахтему співали (Сл. Гр.);
Митрополит мовчав, чи то не наважуючись кидати анафему на люд.., чи то лякаючись, .. що цим похитнеться віра в силу Божого слова (П. Загребельний).
2. Уживається як лайливе слово.
– А в мене ж мужики, то анафеми, .. антихристи! (І. Нечуй-Левицький);
– Один наш зайдиголова до району поліз .. та заблудив, анахтема (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)