анафема
АНА́ФЕМА, заст. АНА́ХТЕМА, и, ж.
1. Відлучення від церкви, прокляття.
Сьогодня [сьогодні] в церкві анахтему співали (Сл. Гр.).
Віддава́ти (піддава́ти) ана́фемі — проклинати, осуджувати, таврувати.
2. Уживається як лайливе слово.
— А в мене ж мужики, то анафеми, .. антихристи! (Н.-Лев., IV, 1956, 52);
— Один наш зайдиголова до району поліз.. та заблудив, анахтема (Вишня, І, 1956, 420).
Словник української мови (СУМ-11)