анемічний
АНЕМІ́ЧНИЙ, а, е.
1. вет., мед. Прикм. до анемі́я; позбавлений життєвої сили, бадьорості.
Буваю часто в анемічному стані, надто надвечір, – маленькі одливи від голови і певна безсилість (Леся Українка).
2. перен. Блідий, кволий.
Жадна земля випила за літо сонце, і воно стало бліде, анемічне (М. Коцюбинський);
Комісар .. прийняв грізну міну, яка дуже не пасувала до його анемічного обличчя (Ірина Вільде);
Анемічна рослина;
* Образно. Наукові думки скупо в'язалися йому в голові, були анемічні й страшенно нудні (В. Підмогильний).
Словник української мови (СУМ-20)