анемічний

АНЕМІ́ЧНИЙ, а, е.

1. Прикм. до анемі́я; недокрівний.

2. перен. Безсилий, млявий, кволий.

Буваю часто в анемічному стані, надто надвечір, — маленькі одливи від голови і певна безсилість (Л. Укр., V, 1956, 356);

*Образно. Жадна земля випила за літо сонце, і вона стало бліде, анемічне (Коцюб., II, 1955, 248).

Значення в інших словниках

1. анемічний — анемі́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. анемічний — Недокровний, знекровлений. виснажений, див. спанемія  Словник чужослів Павло Штепа
3. анемічний — -а, -е. 1》 Прикм. до анемія; недокрівний. 2》 перен. Безсилий, млявий, кволий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. анемічний — АНЕМІ́ЧНИЙ, а, е. 1. вет., мед. Прикм. до анемі́я; позбавлений життєвої сили, бадьорості. Буваю часто в анемічному стані, надто надвечір, – маленькі одливи від голови і певна безсилість (Леся Українка). 2. перен. Блідий, кволий.  Словник української мови у 20 томах
5. анемічний — див. слабий; худий  Словник синонімів Вусика
6. анемічний — МЛЯ́ВИЙ (про людину — позбавлений жвавості, бадьорості), НЕПРОВО́РНИЙ, БЕЗТЕМПЕРА́МЕНТНИЙ, АНЕМІ́ЧНИЙ, В'Я́ЛИЙ, КВО́ЛИЙ розм., ПРОКВО́ЛИСТИЙ розм., СО́ННИЙ розм., НАПІВСО́ННИЙ (ПІВСО́ННИЙ) розм., ДЛЯ́ВИЙ діал.; АПАТИ́ЧНИЙ (який перебуває в стані апатії).  Словник синонімів української мови
7. анемічний — Анемі́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)