антиномічний

АНТИНОМІ́ЧНИЙ, а, е, філос.

Стос. до антиномії.

Природа має парадоксальні антиномічні властивості, де співіснують протилежні і взаємовиключні способи буття (з наук. літ.);

У цілковитій згоді з візантійським антиномічним мисленням особа майстра ікони дуже високо цінувалася, хоча водночас це був раб, маріонетка, виконавець вищої волi (із журн.).

Значення в інших словниках

1. антиномічний — антиномі́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. антиномічний — -а, -е. Прикм. до антиномія.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. антиномічний — Антиномі́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)