антропософія

АНТРОПОСО́ФІЯ, ї, ж., філос.

Учення про надчуттєве пізнання світу через самопізнання людини як космічної істоти.

Антропософія поєднує елементи суб'єктивного ідеалізму, об'єктивного ідеалізму Гете, християнства (з наук. літ.);

Ніколи не почуває себе чоловік таким легким, .. як тоді, коли хоч недовгу хвилину перебував у сфері чистої думки, поза релігією, мораллю, політикою, навіть поза антропософією, поза містикою і окультизмом (Б. Лепкий).

Значення в інших словниках

1. антропософія — антропосо́фія іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. антропософія — -ї, ж. Релігійно-містичне вчення про людину, згідно з яким вона, розвиваючи приховані в ній божественні здібності, може досягти духовного панування над природою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. антропософія — антропосо́фія (від антропо... і ...софія) релігійно-містичне вчення, що ставить на місце бога обожнену людину; різновидність теософії.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. антропософія — Система езотеричного знання про людину та її місце у космосі, створена 1913 Р. Штайнером; нав'язує до ґностицизму й філософсько-релігійної мудрості Сходу; постулює можливість пізнання людиною позаматеріального духовного світу.  Універсальний словник-енциклопедія
5. антропософія — АНТРОПОСОФІЯ (від грецьк. ανθρωποζ — людина; ζυφια — мудрість) — неортодоксальне теософське вчення, засноване напередодні Першої світової війни нім.  Філософський енциклопедичний словник