апатія
АПА́ТІЯ, ї, ж.
Стан байдужості, млявості.
Вона й собі стала якось проворніша й веселіша і вийшла з своєї звичайної апатії (І. Нечуй-Левицький);
Поганий день: не то щоб скучно, а якась апатія, пригнобленість (М. Коцюбинський);
Павла охопила якась апатія, і незабаром він впав у холодне й темне забуття (В. Кучер);
Штучно перенесені на наш ґрунт чужоземні звичаї і символи щедро проростають невіглаством, здичавінням, соціальною апатією (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)